Братський семінар під такою назвою відбувся в Донецькому християнському університеті 21 листопада 2009 р. У ньому взяли участь більше трьохсот представників різних напрямів євангельських християн-баптистів, зокрема, Братства незалежних церков і місій України, Асоціації «Світло Євангелія», Донецького обласного об'єднання ВСЦЄХБ України, об'єднання братських церков Донбасу та приазовських незалежних церков ЄХБ.

Під час семінару прозвучали дві основні доповіді. Першою була доповідь пресвітера церкви «Народ Божий» (м. Київ) С. Тупчика на тему «Віра і служіння під час кризи - Біблейський погляд». Це було, перш за все, слово повчання і нагадування про те, що кризи допускаються, а іноді і посилаються нам Богом для того, щоб ми наново переосмислили своє життя, оцінили і прийняли нову для нас реальність, відновили наші відносини з Господом і людьми. Сучасне суспільство споживання формує нові ідоли - матеріальні блага, але кризи нагадують нам про брехню і непостійність цих ідолів. Саме криза спонукала пророка звернутися до Бога і сказати: «Коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!» (Іс. 26:9). Господь і сьогодні посилає кризи: невіруючим як свідоцтво про Свою волю і могутність, а віруючим - як нагадування про те, що потрібно постійно бути готовими до зустрічі з Ним. Головне служіння християнина під час всякої кризи – шукати Господа всім серцем і направляти до цього інших.

Другий доповідач, президент Донецького християнського університету О. Мельничук, присвятив свою доповідь аналізу принципів ефективного розвитку церкви в умовах сучасної культури. Тут прозвучали такі розхожі в сучасних інтелектуальних кругах терміни, як «глобалізація» і «постмодернізм». Сьогодні цими термінами позначають явища, які для Церкви і благовістя складають як нові можливості, так і нові проблеми. Нові можливості полягають, перш за все, в технологіях і комунікаціях, які значно покращились в останні десятиліття, в епоху глобалізації та постмодернізму. Але в той же час виникають проблеми духовного життя, особливо у молоді, і перш за все у зв'язку зі втомою від тих інформаційних потоків, якими насичене сучасне суспільство. Молодь не вміє годувати себе духовним хлібом, який наповнює душу і дає спокій. Саме церква повинна сьогодні допомагати людям долати все зростаюче емоційне виснаження і духовне безсилля. Проте для цього і самій церкві необхідно змінюватися, наповнюючись все більш і більш цілеспрямованими і освіченими служителями, які будуть здатні розуміти духовні потреби сучасного світу і відповідати на його виклики. У постмодерністську епоху авторитет християнської церкви перестав бути самоочевидним, як і авторитет багатьох інших, важливих інститутів. Але це тільки ще більше повинно рухати церкви до оновлення бачення свого місця у світі на підставі Євангелія, не замикаючись у собі і своїх проблемах, але «полонячи всяке знання на послух Христові» (2 Кор. 10:4-5).

Автором другої доповіді було запропоновано вісім принципів ефективного розвитку церкви в умовах сучасної культури: розвиток уповноважуючого керівництва, служіння всіх членів церкви відповідно їх дару, духовний ентузіазм віруючих, ефективна функціональна структура церкви, надихаюче богослужіння, всеосяжне служіння малих груп, євангелізація з урахуванням потреб невіруючих, взаємовідносини любові.

Братський семінар показав, наскільки актуальна проблема віри і служіння під час кризи. Після закінчення семінару рукопокладені служителі здійснили молитву благословення над всіма учасниками.